2023/2024 рік стане ще одним роком випробувань. Пересічні хлібороби вже оговталися від шоку війни та зробили ставку на завжди ліквідний соняшник. Але й кукурудзи, хоч як дивно, насіяли чимало. Хоча можна було б зробити ставку на овес чи просо, які зазвичай скуповують на корені.
Пріоритетними для фермерів залишилися кукурудза та пшениця, які торік вивозили як могли й за будь-яку ціну (аби тільки продати). Так, минулої весни-літа при ціні продовольчої пшениці в світі на фізичних ринках у 330 дол./т FOB, українські виробники мали лише 150 дол./т. Різницю між 330 та 150 забирали логістика й дорога перевалка.
Якби не війна та вимушені «коридори», на початку експортного сезону за тонну якісної продовольчої пшениці (на базисі EXW елеватор) український аграрій отримав би 260–270 дол./т.
Величезна машина експорту: «зерновий коридор» через порти, «шляхи солідарності» через європейські країни — все це працює внаслідок втрат вітчизняного фермера.
2023/2024 МР вітчизняні фермери чекають на кращу ціну. Але особливих передумов для цього наразі немає.
Єдине, на що точно можна буде розраховувати, — відносно жвавий попит на продовольче зерно на тлі очікуваного падіння загального валу.
Крім того, підігріти ситуацію може потенційно невисока якість зерна, адже технологічний пакет виробники звели до мінімуму. Тому традиційно слід очікувати на жорстку конкуренцію (за високоякісне зерно) між експортерами та борошномелами з пекарями.
Станом на кінець червня на тлі посухи в Європі експортні ціни на великі партії продовольчої пшениці (12,5% протеїну) на умовах FOB порт Констанца (Румунія) становлять 261–265 дол./т (234–240 дол./т, DAP Констанца) з постачанням у липні.
Вітчизняні аграрії з надією дивляться в небо й просять Перемоги, гарної погоди, максимальної врожайності. І, нарешті, гідної ціни за вирощене.